Розвиток незалежної журналістики в регіонах є ключовим елементом для забезпечення об’єктивного висвітлення подій на місцевому рівні. У той час як національні медіа більше зосереджуються на загальнодержавних темах, саме регіональні журналісти мають можливість наблизити аудиторію до реальних проблем і подій, що впливають на життя місцевих громад. Однак в умовах війни регіональні медіа стикаються з низкою викликів, серед яких фінансові труднощі, політичний тиск та обмежений доступ до ресурсів.
Що з цим робити? Як розвивати якісну журналістику, які формати визначатимуть тренди на медіаринку в найближчому майбутньому, чи варто йти лише у відео? Який контент має бути в основі та чи можна розраховувати на підтримку регіональної журналістики серед іноземних партнерів? На ці та інші питання ексклюзивно для Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» відповідав керівник Всесвітньої асоціації видавців новин WAN-IFRA Vincent Peyregne. Далі подаємо інтерв’ю з ним у форматі діалогу.
— Вітаю! Вінсенте, коли ми говоримо про якісну журналістику, зокрема у регіонах, як видавцям новин адаптуватися до зростаючих вимог як до якості, так і до швидкості подачі? Як знайти золоту середину, щоб і зберегти свою аудиторію, і бути оперативним, об’єктивним тощо?
— Близькість з читачами означає набагато більше, ніж географічну близькість. Я про те, що нам, медіа, потрібно дійсно допомагати читачам. Я думаю, що створення новин, перевірка фактів та контроль влади, які є основними завданнями журналістів протягом десятиліть, більше не є достатніми. Це тому, що існує зростаюча конкуренція з боку непрофесійних журналістів, які стверджують, що створюють новини, але насправді не є журналістами. Вони створюють контент і кажуть, що це — новини або що це сприймається як новини молодим поколінням або новими читачами, але насправді вони не дотримуються принципів, журналістської етики. Тому я думаю, що традиційна журналістика повинна розширити сферу своєї діяльності.
Журналісти все ще мають виконувати дві основні ролі, особливо на регіональному рівні: контролювати владу, проводити розслідування, боротися з корупцією, висвітлювати факти. Але вони також повинні бути супутниками своїх читачів. А бути супутником означає, що ви повинні допомогти мені, як читачеві, жити в кращому місці. Ви повинні допомогти мені, як читачеві, жити краще з моїми сусідами, ви повинні пропонувати потенційні рішення моїх проблем, щоб я міг брати участь у житті громади. Тому це набагато більше, ніж просто писати та висвітлювати новини і розкривати корупцію. Так, останнього люди теж очікують, але це мінімум.
— Що саме повинні робити медіа?
— Ваші конкуренти виконують іншу роль. Вони розважають людей. І цього аудиторія теж очікує. Протягом десятиліть у професійних колах тривала дискусія, що журналісти не є розважальниками. Але вибачте, сьогоднішні журналісти також повинні бути розважальниками. Ви повинні знайти баланс між двома цими аспектами. Ви повинні інформувати, але також розважати. Це основа того, що стає дедалі популярнішим у цій індустрії. І це не моя думка, це усвідомлення того, як журналісти повинні сприймати свою професію, тому що вони більше не єдині. Є ютубери, є інфлюенсери, і можна сказати, що це несерйозні люди. Можливо, вони несерйозні, але вони приваблюють глядачів і відволікають вашу традиційну аудиторію на свої нові канали. Це нова конкуренція. Ми не повинні робити те ж саме, але ми повинні розуміти, що є потреби у користувачів, які потрібно задовольняти, що люди очікують, що медіа будуть задовольняти ці потреби. Ось в чому полягає якість, як на мене. У задоволенні потреб нашої аудиторії.
— Наскільки високим, на Вашу думку, має бути професійний рівень регіональних медіа? Усе ж таки стереотип, що національний рівень — вищий — нікуди не подівся. На що варто орієнтуватимся локальним медіагравцям?
— Я не сказав би, що в плані якісної журналістики є така різниця — між національними та регіональними ЗМІ. Навіть навпаки: журналістика є більш вимогливою саме на регіональному рівні. Тому що вона — ближче до своїх читачів. Тому що в регіонах очікування від ЗМІ є вищими, ніж від національних. Люди можуть розуміти, що національні ЗМІ висвітлюють політику тощо, і це нормально. Але я думаю, що в регіональній пресі є інша цінність, тому що тут намагаються бути конструктивними, корисними для людей, яких обслуговують, і це вимагає додаткових зусиль. Направду, бути регіональним гравцем важче, ніж національним. Національний гравець може конкурувати з великими платформами, але вони далекі від реальності своїх користувачів. На регіональному рівні медіа настільки близькі до своїх читачів, що це може бути дуже складним завданням— точно задовольнити всі потреби аудиторії. Тому треба бути дуже чіткими щодо своєї місії.
— Погоджуюся. Бо в регіонах, де всі один одного знають, вимоги до журналістів є значно вищими.
— Абсолютно. Я наведу приклад. Ми говоримо про війну в Україні. COVID був також війною для всієї планети. І ви бачили, що рівень довіри до новин під час COVID значно зріс всюди. Потім після COVID він повернувся до норми. Тому довіра, тобто рівень обслуговування, рівень здатності новинних медіа надавати щось значуще для життя людей є надзвичайно цінним. Існує тісний зв’язок між довірою та конструктивною журналістикою. Лише репортажів недостатньо. Потрібно грати роль помічника у суспільстві. І я вважаю, що найбільш успішні новинні бренди в регіонах виконують цю роль як супутники для читачів. Вони просувають цінності, які близькі до реальності їхнього регіону. Вони допомагають людям жити у своїй громаді. Це важче для національного гравця.
Локальні медіа ближче до своєї аудиторії, тому зв’язок, як прямий, так і зворотний є негайними. Але це шанс, тому що саме так можна створити зв’язок, який національні гравці не можуть створити зі своєю аудиторією.
— Так і є, щоправда зараз у більшості наших регіональних медіа немає фінансової стабільності через складну економічну та воєнну ситуацію. Яку стратегію Ви рекомендуєте для розвитку незалежного видання в Україні?
— Звісно, я не можу говорити в загальному, про усі редакції. Кожен випадок унікальний, але знову ж таки, якщо ви базуєтеся на тому, що регіональна новинна медіаорганізація є не лише постачальником новин, але й постачальником послуг для вашої громади, тоді ви можете розширити сферу своєї діяльності в плані монетизації через прямі зв’язки. Я маю на увазі, що навіть у регіонах люди витрачають гроші на автомобіль, на мобільний телефон, на iPhone. Скільки коштує iPhone 15 сьогодні? Скільки людей зараз купують iPhone 15 в Україні? Упевнений, що багато людей. Отже, гроші є, тому що Apple змогла створити середовище навколо чогось, що мало б коштувати, можливо, десяту частину вартості iPhone. Користувачам не потрібні всі функції iPhone, але люди все одно витрачають гроші на них. Отож, люди можуть витрачати гроші, коли бачать цінність. Отже, якщо ви даєте читачам не лише новини, а створюєте саме цінність, тоді ви будете у виграшній позиції. Тому ви повинні враховувати це і думати, як ви можете бути корисними, як перетворити свої новини на бізнес.
Якщо подивитися на найбільш успішні бренди сьогодні, всі говорять про успіх New York Times. Новини в New York Times важливі. І без них New York Times не був би успішним. Як би це не звучало, але медіабізнес залежить сьогодні і від кросвордів, рецептів та інших послуг. Поєднання двох речей — серйозної, корисної та водночас аналітичної журналістики, а також розважальної, створює, як у випадку з iPhone від Apple, середовище, у якому люди почуваються комфортно. Так, вирішити таке завдання складно. Нам, медійникам, варто думати про бізнес не з точки зору того, що ми виробляємо, а з точки зору користувачів, яких ми обслуговуємо. Це і є першою відповіддю на питання про фінансову стабільність.
— А які основні медіатренди ви бачите на глобальному медіаринку протягом наступних п’яти років у світі? Україна, приміром, втрачає інтерес до друку. Як ви вважаєте, що буде в майбутньому з газетою?
— Друкарський бізнес працює завдяки своїм масштабам, ви можете запустити друкарню, що є значним інвестиційним проєктом, а потім керувати мережею розповсюдження, щоб забезпечити доступ до газети за відносно розумною ціною. Якщо продукт стає дефіцитним через скорочення друку, то витрати на розповсюдження зростуть. Індивідуальна вартість однієї новини збільшиться, і це потрібно буде відобразити у ціні вашого продукту. Тим часом у вас менше реклами, бо загальна тенденція така, що реклама переходить у цифровий формат. Хоча люди цінують друковану продукцію, але ефективність знижується. Рекламодавці не можуть зрозуміти, чому мають платити за щоденну газету як за глянцевий журнал. Вони не можуть дозволити собі платити ціну повноколірного журналу за сторінку в газеті. Тому друк занепадає. Це не означає, що попиту на друковану продукцію немає, але ціна на цю продукцію стає занадто високою.
— Ціна на газети в Україні не є надто високою, але з початком війни ми зіткнулися з суттєвою проблемою — відсутністю паперу для друку. Та й все більша кількість читачів іде в онлайн, соцмережі.
— Як наслідок: розповсюдження стає дорожчим через логістичні витрати, через відсутність масштабів, тому витрати на розповсюдження вашої газети стрімко зростають, у вас немає доступу до нового паперу за розумною ціною за тонну через те, що виробників стає менше. Тобто друкований продукт стає розкішшю.
— Як думаєте, чи можуть цифрові медіа повністю замінити друк? Як швидко?
— Так, це має статися. Деякі передові видавці в Європі планують закрити свої друковані видання через два-три роки. Але, як я вже сказав, це не тому, що немає потреби чи попиту. Це тому, що з промислової точки зору цей бізнес більше не витримує, тому друк зникає.
— Тож які нові медіамоделі, на Вашу думку, мають найбільший потенціал для нового видавництва в цифрову епоху?
— Це новини як послуга, новини плюс ще щось. Новини плюс — це комплекси послуг, це новини плюс аудіо, відео, спорт, практичні короткі або довгі відео.
— Зараз в Україні популярні короткі відео медіа у соцмережах як відмінний метод залучити аудиторію.
— Потрібно думати, перш за все, про аудиторію. Кого насправді хвилює тривалість відео? Реальність така, що ви повинні перевірити, чи є попит. Якщо є попит на довгі матеріали, то робимо довгі. Якщо «залітають» короткі — працюємо з такими.
— Які платформи рекомендуєте використовувати для монетизації контенту?
— Соцмережі більше використовуємо не для монетизації, а для залучення аудиторії. Нам потрібен прямий зв’язок з аудиторією. Якщо ви зациклені суто на продаж, то втрачаєте зв’язок із вашою аудиторією, а отже, втрачаєте свій бізнес.
— А як щодо штучного інтелекту? Як автоматизація процесів вплинуть на майбутнє видавництва новин? Як журналісти можуть адаптуватися до швидкого розвитку технологій і використовувати їх на користь своїх редакцій?
— Як на мене, штучний інтелект — це золотий інструмент, тому що він допомагає знизити вартість виробництва, робочого процесу, що абсолютно необхідно в традиційних медіа. Нам потрібно зменшити граничні витрати на створення контенту. І водночас це дає можливість збільшити здатність продавати контент.
Якщо ви розумієте динаміку вашої взаємодії з аудиторією, штучний інтелект — це подарунок для будь-якого бізнесу, хоча, звісно, є багато ризиків. Тому що одночасно з цим зростає обсяг маніпуляцій, дезінформації тощо. Але тут ви можете продемонструвати свій професіоналізм як журналісти.
— Тобто медіа можуть нарощувати виробництво новин, збільшувати показники?
— Справа не в тому, щоб гнатися за охопленням. Ви не повинні гнатися за кількістю, вам потрібно гнатися за якістю ваших відносин з читачами та їхньою лояльністю. Головна помилка інтернету полягає в тому, що нам здається, що він дозволить нам охопити весь світ, але це не так. Виробляючи багато низькоякісного контенту, ми знижуємо довіру та якість журналістики. Оскільки штучний інтелект має можливість знизити тиск на вартість виробництва контенту, він може допомогти підвищити якість контенту та збільшити здатність видавців продавати його. Рішення може бути як найгіршим, так і найкращим, залежно від сценарію, від контролю і мислення видавця. Хоча змушений визнати, що більшість видавців цього не розуміють.
— Чому? У чому проблема?
— У нашій індустрії існує дуже глибока проблема, тому що важко прийняти факт, що ти як журналіст повинен знайти правильний баланс: між своєю незалежністю як журналіста, своєю свободою створювати те, що хочеш і що, на твою думку, корисно для суспільства. А з іншого боку — також потрібно враховувати попит, тому що це і є компроміс. Справа не тільки в грошах, а й у потребах суспільства та відповідальності перед суспільством. І це непростий вибір.
— Але все ж креативність і технічний прогрес — шанс для творчих людей. Чи не так?
— Саме так, штучний інтелект є подарунком, але водночас і обмеженням. Він змушує вас бути кращими, ніж раніше. Якщо ви не креативні, ви програєте. Це піднімає планку креативності, тому що всі матимуть доступ до інструментів штучного інтелекту. Тому вам потрібно бути ще кращими. І це ще одне велике випробування для нас. Світ рухається, тому всі рухаються одночасно. Якщо ви хочете залишитися на передовій, ви повинні випереджати цей рух.
— Журналістам завжди потрібно бути на крок попереду.
— Щодня, щомісяця, щороку. Журналісти не є унікальними. Навіть бухгалтер має змінюватися, навіть юрист має змінюватися, всі повинні змінюватися — ось у цьому секрет успіху.
— Які кроки можуть зробити уряди та міжнародні організації для підтримки України та регіональних медіа?
— Організація WAN-IFRA має провідну програму розвитку видавців по всьому світу. Ми займаємося коучингом та проводимо різноманітні тренінги для підвищення статусу журналістів, зокрема медійниць. Ми закликаємо до солідарності нашу мережу для навчання та наставництва інших видавців. Ми проводимо кампанії, збираємо кошти для підтримки українських медіа настільки, наскільки це можливо, завдяки масштабам і глобальній мережі WAN-IFRA. Ідея полягає в тому, що маючи доступ до всіх цих знань, українські регіональні медіа можуть краще зрозуміти, де знайти рішення для своїх проблем. Обмін знаннями, підвищення здатності розуміти, як діяти з наступними викликами. Це не рішення, але це вже частина рішення.
***
Підписуйтесь, аби бути в курсі подій та можливостей:
